A Parent's Guide

Сім'ї та установи використовують різні стратегії роботи з дво- / багатомовністю у повсякденному житті. Яка стратегія обирається, залежить від того, що вважається найкращим для дітей. В міру зростання знань про дво- / багатомовність певні стратегії виявляються більш або менш цінними для розвитку мовних навичок у довгостроковій перспективі.

1-ша стратегія: Лише шкільна мова використовується вдома і на людях

Левент і Фатма мають дочку, яку звати Ніса (5 років). Ця маленька сім'я живе в Австрії. Левент і Фатма дуже хочуть, щоб їхня дочка заговорила німецькою якнайшвидше (і якнайкраще). Незважаючи на те, що німецька Фатми є доволі обмеженою (граматика, словниковий запас, вимова і мелодика речень), вона намагається говорити німецькою з дочкою, коли можливо. Фатма хотіла б говорити з дочкою турецькою, бо це мова, якою вона може виразити себе найкраще. Але вона відчуває, що має докласти цих зусиль, щоб Ніса не відставала у школі і пізніше у житті.

Протягом тривалого часу батькам радили, що використання також шкільної мови вдома дозволить уникнути плутанини й надмірного навантаження на дитину. Цю пораду зазвичай давали з добрими намірами, але дослідження показали тим часом, що це позбавляє дитину і решту сім'ї їхньої мовної та культурної ідентичності. Якщо родинна мова не використовується у повсякденних справах, нею нехтуватимуть. Якщо батьки не говорять шкільною мовою вільно, і їх словниковий запас і знання граматики обмежені, дитина не отримає достатньо підтримки в засвоєнні мови. Це не допоможе ні в оволодінні родинною мовою, ні шкільною. Варто також прийняти до уваги, що вивчення різних мов є для дитини посильним завданням (дивися розділ 2). Тож, ця раніше популярна стратегія нині не є рекомендованою.

2-га стратегія: Одна особа, одна мова

Сая живе зі своїм чоловіком Джимом і 18-річним сином Алішаном у Словенії. Сая розмовляє курдською зі своїм сином. Її чоловік Джим використовує англійську для спілкування з Алішаном. Вони впевнені у такому підході, бо вони хочуть передати мову своїх предків і свою власну ідентичність. Їхній син завжди був "оточений" словенською у дитячому садку і в школі, тому вони ніколи не хвилювалися, що він буде нездадтний вивчити словенську як слід. Це спрацювало - Алішан став компетентним мовцем курдської, англійської і словенської.

Інший підхід - стратегія "одна особа, одна мова". Кожен з батьків спілкується з дитиною тою мовою, з якою він найбільше знайомий. Таким чином дитина отримує складні і різноманітні вирази і слова кожної мови, котрі батьки обрали для спілкування. Емоції і ідеї зазвичай краще виражаються більше доречними словами мовою, котрою батьки володіють найкраще. Ця стратегія також дає дитині багато можливостей засвоювати мови в автентичних ситуаціях. Це також дозволяє підтримувати мовну і культурну ідентичність, оскільки дитина може отримати доступ до різних частин сімейної мовної спадщини.

Різновидом цієї стратегії є, коли батьки розмовляють родинною мовою вдома, але перемикаються на шкільну мову, коли спілкуються за межами домівки - часто намагаючись підлаштуватися під оточення.

Ця стратегія вимагає високого рівня самодисципліни і зусиль, щоб постійно використовувати одну мову і не перемикатися на іншу, коли більше однієї родинної мови використовується вдома. Це може включати в себе багато "перекладання" одному з батьків, який може не володіти певною родинною мовою. З іншого боку, якщо дотримується непорушно, це може сприяти оволодінню багатим словниковим запасом мов, з якими стикається дитина. Додатково ця стратегія дозволяє також батькам висловлювати взаємну повагу до культурної ідентичності партнера.

3-тя стратегія: Транслінгвізм

Ґордін і Аґбоґбе мають 12-річну дочку Катю і живуть у Литві. Предки Ґордіна - з Ізраїля, і він вільно володіє литовською і івритом. Аґбоґбе - з Того, і вона розмовляє французькою, еве і литовською. Кожен з батьків бажає передати свій мовний спадок. Аґбоґбе розмовляє французькою і еве зі своєю дочкою. Вона зазвичай розмовляє французькою на людях і еве переважно вдома, або коли розмова стає емоційною. Ґордін також використовує свої дві мови, коли спількується з Катею. У їх повсякденному житті вдома вони постійно переходять з однієї мови на іншу, що відображає їхню багатомовну реальність. Катя розуміє всі мови, але відповідає зазвичай литовською. Її батьки не засуджують Катю за відповіді лише литовською і не змушують її відповідати іншою мовою. Її розуміння івриту, французької і еве показує, що Катя - компетентний мовець цих мов. Вона і її батьки пишаються, що розуміють і розмовляють стількома мовами.

Транслінгвізм - це підхід, в якому всі залучені в розмову люди можуть використовувати весь свій лінгвістичний репертуар (всі мовні навички і словниковий запас в усіх мовах, з якими людина знайома). Цей підхід бере до уваги багатомовні реалії родини. Він дозволяє дорослим і дітям взаємодіяти вільно, використовуючи свої мовні навички на максимум. Ця стратегія вимагає знання різних ситуацій, що збалансовано сприяють розвитку мовлення і лінгвістичного репертуара дитини. Іншими словами, дитину запрошують до використання її повного лінгвістичного репертуара, щоб виразити себе. В той же час батьки лишаються відповідальними за підтримку розвитку мовлення будь-якою мовою, з якою дитина знайома, настільки, наскільки це можливо. Таким чином дитина може отримати нові імпульси будь-якою мовою і може вчити шкільну мову більш ефективно зі схвалення батьків. Крім того, батьки можуть поглибити власний лінгвістичний репертуар, надаючи дітям хороші можливості для навчання.